Самостійна робота Тема 2. Архiтектурнi стилi.

Тема 2. Архiтектурнi стилi. Пiд час опрацювання цієї теми здобувач освіти повинен вивчити такі питання, використавши літературні джерела [1], с. 24 … 71: Архiтектура Стародавнього свiту. Архiтектура Єгипту. Архiтектура давнього Риму. Архiтектура епохи феодалiзму. Архiтектура пам’ятки ХIX-XXст. ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ: 1. Який період існування Стародавнього Світу? 2. Які країни можна віднести до Стародавнього Світу? 3. Який будівельний матеріал був основним в Стародавньому сході? 4. В чому полягала архітектура Стародавнього сходу? 5. Чим характеризується Стародавнє царство в Єгипті? 6. Чим характеризується Середнє царство в Єгипті? 7. Чим характеризується Нове царство в Єгипті? 8. В чому полягає архітектура стародавньої Індії? 9. В чому полягає архітектура стародавнього Китаю? 10. В чому полягає архітектура стародавньої Японії? 11. В чому полягає архітектура стародавньої цивілізації Америки? 12. В чому полягає Егейська архітектура? 13. В чому полягає Етруська архітектура? 14. Який внесок зробила архітектура Древнього Риму у світову культуру? 15. В чому полягає архітектура Стародавньої Риму? 16. Архітектура Візантії, її визначні споруди? 17. Архітектура феодального Сходу, його визначні споруди? 18. Які визначні споруди Європейської середньовічної архітектури? 19. Які визначні споруди Руської середньовічної архітектури? 20. Які архітектурні пам’ятки ХІХ – ХХ ст. в Україні? Теми презентацій: 1. Архітектура стародавнього світу. 2. Античність. 3. Архітектура стародавнього Риму. 4. Архітектура стародавнього Єгипту. 5. Архітектура епохи феодалізму.

Самостійна робота Тема 1. Вступ. Загальнi вiдомостi про архiтектуру.

Тема 1. Вступ. Загальнi вiдомостi про архiтектуру. Пiд час опрацювання цієї теми здобувач освіти повинен вивчити такі питання, використавши літературні джерела [1], с. 3 … 23: Загальна характеристика дисципліни, мета і завдання вивчення. Роль дисципліни у підготовці техніка-дизайнера. Вiдомостi про архiтектуру, її роль в життi людини. Загальнi вiдомостi про архiтектуру. Елементи архiтектурної композицiї. Засоби гармонiзацiї. Види архiтектурного планування. Єднiсть архiтектурної композицiї. Основнi етапи розвитку архiтектури. ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ: 1. Що вивчає курс архітектури? 2. Що називають будинком? 3. Що називають інженерною спорудою? 4. Що таке архітектура? 5. Що собою являє функціональна сторона архітектури? 6. Що собою являє художня сторона архітектури? 7. Що собою являє інженерно-економічна сторона архітектури? 8. Що таке композиція? 9. Що таке архітектурна композиція? 10. Назвати елементи композиції. 11. Що собою являє об’ємно-планувальна композиція? 12. Назвати три види об’ємно-планувальної композиції. 13. Чим характеризується фронтальна композиція? 14. Чим характеризується об’ємна композиція? 15. Чим характеризується глибинно-просторова композиція? 16. Що таке тектоніка? 17. Назвати основні конструктивні системи тактоніки? 18. Чим характеризується стінна система? 19. Чим характеризується стійко-балочна система? 20. Чим характеризується склепінчаста система? 21. Що таке засоби гармонізації? 22. Які є види засобів гармонізації? 23. Чим характеризується симетрія і асиметрія? 24. Чим характеризується метр і ритм? 25. Чим характеризуються пропорції? Теми презентацій: 1. Симетрія - важливий засіб досягнення єдності і художньої виразності композиції в архітектурі. 2. Асиметрія - важливий засіб досягнення єдності і художньої виразності композиції в архітектурі. 3. Основні типи орнаментів в особливій області оздоблення архітектури. 4. Найважливіший композиційний засіб. 5. Один із засобів створення композиційної єдності – масштабність. 6. Важливий засіб приведення елементів архітектурних форм до єдності – ритм (співвимірність, стрункість). 7. Засоби художньої виразності в створенні єдності композиції є контрастні і нюансні відношення елементів форми. 8. Синтез мистецтв як художній засіб створення композиційної єдності витвору архітектури. Тема 2. Архiтектурнi стилi. Пiд час опрацювання цієї теми здобувач освіти повинен вивчити такі питання, використавши літературні джерела [1], с. 24 … 71: Архiтектура Стародавнього свiту. Архiтектура Єгипту. Архiтектура давнього Риму. Архiтектура епохи феодалiзму. Архiтектура пам’ятки ХIX-XXст. ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ: 1. Який період існування Стародавнього Світу? 2. Які країни можна віднести до Стародавнього Світу? 3. Який будівельний матеріал був основним в Стародавньому сході? 4. В чому полягала архітектура Стародавнього сходу? 5. Чим характеризується Стародавнє царство в Єгипті? 6. Чим характеризується Середнє царство в Єгипті? 7. Чим характеризується Нове царство в Єгипті? 8. В чому полягає архітектура стародавньої Індії? 9. В чому полягає архітектура стародавнього Китаю? 10. В чому полягає архітектура стародавньої Японії? 11. В чому полягає архітектура стародавньої цивілізації Америки? 12. В чому полягає Егейська архітектура? 13. В чому полягає Етруська архітектура? 14. Який внесок зробила архітектура Древнього Риму у світову культуру? 15. В чому полягає архітектура Стародавньої Риму? 16. Архітектура Візантії, її визначні споруди? 17. Архітектура феодального Сходу, його визначні споруди? 18. Які визначні споруди Європейської середньовічної архітектури? 19. Які визначні споруди Руської середньовічної архітектури? 20. Які архітектурні пам’ятки ХІХ – ХХ ст. в Україні? Теми презентацій: 1. Архітектура стародавнього світу. 2. Античність. 3. Архітектура стародавнього Риму. 4. Архітектура стародавнього Єгипту. 5. Архітектура епохи феодалізму.

Матеріалознавство практична робота №3

ПРАКТИЧНА РОБОТА № 3 Тема: Вивчення технічних характеристик деревини і виробів з деревини Мета роботи: знайомство зі зразками деревини та їх виробами, вивчення їх технічних характеристик. Прилади і матеріали: зразки деревини, виробів, література. Короткі теоретичні відомості Лісові породи поділяють на хвойні та листяні. Хвойні породи застосовують переважно для інженерних конструкцій. Сосна — ядрова порода, яка має високу міцність і низьку щільність (470...540 кг/м3). Ядро у неї буро-червоно¬го кольору, а заболонь — жовтого. Деревина сосни смолиста, важко піддається загниванню. Її застосовують у вигляді кругляка та пиляних лісоматеріалів, а також для виготов¬лення столярних виробів та меблів. Ялина — порода зі стиглою деревиною, малосмолиста, має високі показники міцності, низьку щільність (440...500 кг/м3). Її застосовують для виготовлення будівельних конструкцій та столярних виробів. За якістю де¬ревини ялина незначно поступається перед сосною. Внаслідок великої кількості сучків ялину важко обробляти. Модрина — ядрова смолиста порода з підвищеними твердістю та щільністю (630...730 кг/м3), стійка проти загнивання. Ядро червонувато-бурого кольору, заболонь вузька й за забарвленням значно відрізняється від ядра. Застосовують її в будівництві мостів, а також у гідротехнічному будівництві, для виготовлення шпал та руд¬никових стояків. Недолік деревини модрини — схильність до розтріскування. Ялиця — порода без'ядрова, річні кільця широкі, не містять смоляних ходів. Деревина менш стійка порівняно з іншими хвойними породами, тому її не застосовують у воло¬гих умовах експлуатації. Кедр — ядрова порода, яка має низьку щільність, її механічні властивості нижчі, ніж у сосни; застосовують як будівельний ліс, пиломатеріали, а також для виготовлення столярних виробів. Тис — порода ядрова. Застосовують для виготовлення меблів, у будівництві широкого застосування не знайшла. Листяні породи налічують багато найменувань (дуб, бук, вільха, осика, береза, липа, ясень, горіх тощо). Дуб — ядрова кільцевосудинна порода, яка має високі механічну міцність, в'язкість та щільність (720 кг/м3). Ядро темно-бурого кольору, заболонь — жовтуватого. Має високу стійкість проти загнивання, гарну текстуру. Застосовують у відповідальних конструкціях, мостобудуванні, гідротехніч¬ному будівництві, для виготовлення меблів, облицювальної фанери, столярних виробів та паркету. При тривалому перебуванні у воді дуб темнішає, перетворюючись на морений дуб. Бук — розсіяно-пориста стиглодеревна порода. Дере¬вина тверда, щільна (650 кг/м3), пружна, білого з червоним відтінком кольору, малостійка проти загнивання. Застосову¬ють для виготовлення меблів, столярних виробів та паркету. Вільха — заболонна порода з м'якою, добре оброб¬люваною деревиною. Нестійка проти загнивання. Застосову¬ють для столярних виробів та фанери. Осика — поширена заболонна стиглодеревна порода. Деревина легка (щільність 420...500 кг/м3), м'яка, зелену¬ватого кольору. Застосовують для виготовлення тари, фане¬ри. Береза — заболонна порода. Деревина щільна (650 кг/м3), має високі міцність, в'язкість. Нестійка проти загнивання. Застосовують для виготовлення фанери, парке¬ту, столярних виробів, поручнів, опоряджувальних робіт. Я с е н ь — ядрова порода. Деревина має високі міцність і щільність (660...740 кг/м3), пружність, гарну текстуру. У вологих умовах швидко загниває. Застосовують для виготов¬лення опоряджувального покриття, меблів, столярних ви-робів. Липа — заболонна порода. Деревина легка, м'яка, нестійка у вологих умовах. Використовують для виготовлен¬ня меблів, фанери, тари. Горіх — має деревину темно-коричневого кольору, гарну текстуру. Застосовують для виготовлення декоратив¬ної фанери. Матеріали з деревини застосовують у будівництві, як конструкційні, оздоблювальні, теплоізоляційні, акустичні й погонажні. До конструкційного відносяться круглі лісоматеріали, пиломатеріали, фанера, деревні шаруваті пластики, фіброліт, арболіт, цементно-стружкові плити. Круглі лісоматеріали одержують шляхом розпилювання і очищення від кори стовбурів дерев. Залежно від діаметра верхнього торця їх підрозділяють на колоди (не менше 14 см), підтоварники (8 – 13 см) і жердини (3 см). Колоди застосовують для вироблення пиломатеріалів, зведення колодних будинків, виготовлення паль, елементів мостів, опор ліній електропередач, підтоварники і жердини – для допоміжних і тимчасових споруд. При розкрої колоди одержують пиломатеріали (рис. 2.2) різного виду і розмірів (бруси, шпали, дошки). Рис. 2.2 – Пиломатеріали: а — пластини; б — четвертини; в — обапіл; г — дошка необрізна; д — дошка напівобрізна; ж — дошка обрізна; з — брус чотирикатний; з — брус чистообрізний Столярні вироби – віконні й дверні блоки з вмонтованими в них віконними плетіннями і дверними полотнинами, підвіконні дошки, щитові двері для житлових і громадських будинків. Фанера являє собою листовий матеріал, склеєний із трьох і більше шарів лущеної шпони таким чином, щоб напрямок волокон у суміжних шарах був взаємно перпендикулярним. Шпона – тонкий листовий матеріал, отриманий лущенням чи струганням на спеціальних верстатах розпилених кряжів. Застосовується для обшивання внутрішніх перегородок на дерев'яній рамі, просторових конструкцій у вигляді куполів, а також клеєних балок, арок і ферм. Паркет – виготовляють з твердих порід – дуба, бука, ясена і т.д. Буває звичайним (планочний) і щитовим. Щитовий паркет має основу з дошок чи брусів, на які наклеєна паркетна планка. Деревні шаруваті пластики являють собою листовий матеріал, отриманий методом пресовки декількох шарів шпони, просочених при високих температурах високомолекулярними смолами. Застосовується в конструкціях, від яких потрібні хімічна стійкість й високий опір стиранню. Фібролітом називають плитний матеріал з тонких довгих деревних стружок, скріплених мінеральними в’яжучими. Фібролітові плити технологічні, міцно зчіплюються з незатверділим бетоном, надійно кріпляться до бетонної і кам'яної поверхні. Вироби з фіброліту морозостійкі, не загнивають, не уражаються гризунами. Застосовують для виготовлення перекриттів, перегородок і покриттів сільськогосподарських і складських будівель, а також стін дерев'яних стандартних будинків. Арболіт – легкий деревобетон на мінеральному в'яжучому. Для виготовлення арболіту використовують відходи лісопиляння і переробки деревини різних порід, а також подрібнені сучки, обаполи. Застосовують для виготовлення начіпних панелей зовнішніх стін, самонесучих панелей зовнішніх і внутрішніх стін, плит покриттів. Цементно - стружкові плити на відміну від фіброліту й арболіту пресують при підвищеному тиску, тому вони мають велику щільність. Застосовують для зовнішнього обшивання стінових панелей житлових будинків, як опалубку для бетону, виготовлення санітарно-гігієнічних кабін. Древесностружкові й древесноволокнисті плити одержують методом плоского пресування відходів стружки й обпилювань, змішаних із синтетичними смолами. Застосовують для облицювання внутрішніх стін громадських і адміністративних будинків, для покриттів підлог. Погонажні вироби включають лиштви, плінтуси, поручні, дошки для підлоги (рис. 2.3). Рис.2.3 – Погонажні вироби: а — шпунтовані дошки; б — фальцові дошки; в — плінтус; г — лиштва; д — поручень Інформацію, отриману при опрацюванні підручника “Матеріалознавство”, конспекту лекцій, нормативної та іншої спеціальної літератури, заносять до таблиці 3.1,3.2 звертаючи увагу на можливість поєднання декоративних та конструкційних властивостей матеріалів на основі деревини. Таблиця3.1 Технічна характеристика деревини. Породи деревини Особливості деревини Основні властивості Переваги Недоліки Застосування Висновок Таблиця3.2 Технічна характеристика матеріалів та виробів на основі деревини Назва вироби з деревини Основні властивості виробу Застосування Висновок

 

26.05 Урок 107-108 для учнів 21 групи з Технології штукатурних робіт.

Тема: Модуль ШТ-3(2-3).4  Контрольна робота.

 

Тест

І варіант

(в кожному запитанні одна правильна відповідь)

1.     Висота блоків становить?

а) від 2000 мм до 3000 мм;

б) від 2500 мм до 3500 мм;

в) від 2200 мм до 3200 мм.

2.     Чи бувають вентиляційні блоки бетонними?

а) так;

б) ні.

3.     Які з цих видів блоків є найбільш міцними?

а) бетонні;

б) керамзитобетонні;

в) залізобетонні.

4.     Яка функція керамзиту у керамзитобетонних блоках?

а) гідроізоляція;

б) теплоізоляція;

в) акістика.

5.     Що означають цифри у маркуванні вентиляційних блоків?

а) показник висоти в міліметрах;

б) показник висоти в сантиметрах;

в) показник висоти в дециметрах.

6.     Чи є вентиляційні блоки стійкими до вологості повітря?

а) так;

б) ні.

7.     Вентиляційні блоки застосовують у житлових приміщеннях?

а) так;

б) ні.

8.     Яка функція вентиляційних блоків?

а) видалення кисню з приміщення;

б) видалення вуглекислого газу з приміщення;

в) видалення вуглекислого газу і неприємних запахів з приміщення.

9.     Чи бувають вентиляційні блоки з круглими пустотами?

а) так;

б) ні.

10.  Які завдовжки вирізають смужки з фанери під час закладання великих отворів у ГКЛ?

а) такі, що відвовідають довжині отвору;

б) 2,5-7,5 см;

в) на 15 см більші за довжину отвору.

11.  На якій відстані від пошкодженого шурупа необхідно поставити новий?

а) 5 см;

б) 10 см;

в) 15 см.

12.  Під час зашпарування тріщин на кутовій накладці її планки зміцьнюють шурупами з кроком не більше?

а) 5 см;

б) 10 см;

в) 15 см;

д) 25 см.

 

 

Тест

І варіант

(в кожному запитанні одна правильна відповідь)

1.     Від чого залежить висота вентиляційного блоку?

а) висоти приміщення;

б) кількості каналів;

в) висоти будинку.

2.     Від чого залежить висота вентиляційного блоку?

а) висоти приміщення;

б) кількості каналів;

в) висоти будинку.

3.     Використовувати вентблоки можна в будівлях заввишки не більше?

а) 50 поверхів;

б) 25 поверхів;

в) 100 поверхів.

4.     Чи посилений надійною арматурою та іншими зміцнюючими елементами вентиляційний блок, який використовують у будівництві в сейсмічно активних зонах?

а) ні;

б) так.

5.     Чи мають нестандартні форми і габарити вентиляційні блоки при спорудженні  приватних будинків?

а) ні;

б) так.

6.     Який дефект виникає при застосуванні жирних розчинів?

      а) дутик;

      б) тріщини;

      в) відшарування.

7.     Який дефект виникає при потраплянні в розчин недостатньо погашеного вапна?

      а) дутик;

      б) тріщини;

      в) відшарування.

8.     Який дефект виникає при штукатуренні на не досить шорстких поверхонь?

      а) дутик;

      б) тріщини;

      в) відшарування.

9.     Що відбувається, якщо накривний шар значно міцніший і щільніший за шар грунту?

      а) груба фактура;

      б) тріщини;

      в) відшарування.

10.  У чому полягає основна причина спучування?

      а) груба фактура;

      б) не достатня шорсткість поверхні;

      в) зволоження обштукатурених поверхонь.

11.  За причиною виникнення дефект «груба фактура» відносять до?

      а) технологічних;

      б) експлуатаційних;

      в) інший варіант.

12.  Чи потрібні гідрофобізатори для усунення висолів?

      а) так;

      б) ні.

 

25.05Урок 105-106 для учнів 21 групи з Технології штукатурних робіт.

Тема: Державні стандарти, які розповсюджуються на всі види проектної документації. Призначення та класифікація підйомно-транспортних механізмів, що використовуються.

Мета: вивчення цієї теми дозволить Вам знати:

•.Державні стандарти, які розповсюджуються на всі види проектної документації.

•Призначення та класифікація підйомно-транспортних механізмів, що використовуються.

Державні стандарти, які розповсюджуються на всі види проектної документації.

Національна система стандартизації України вміщує різноманітні стандарти, в яких встановлені вимоги до конкретних об'єктів стандартизації. Залежно від об'єкта стандартизації, складу, змісту, сфери діяльності та призначення вони поділяються на такі види:

• державні стандарти України - ДСТУ;
• галузеві стандарти України - ГСТУ;
• стандарти науково-технічних та інженерних товариств і спілок України - СТТУ;
• технічні умови України - ТУУ;
• стандарти підприємств - СТП;
• кодекси усталеної практики.

Державні стандарти України (ДСТУ) - це нормативні документи, які діють на території України і використовуються усіма підприємствами незалежно від форми власності та підпорядкування, громадянами-суб'єктами підприємницької діяльності, міністерствами (відомствами), органами державної виконавчої влади, на діяльність яких поширюється дія стандартів. ДСТУ для будь-якої держави світу є національним стандартом України, який затверджується Держспоживстандартом України. ДСТУ мають міжгалузеве використання і запроваджуються переважно на продукцію масового чи серійного виробництва, на норми, правила, вимоги, терміни та поняття, позначення й інші об'єкти, регламентування яких потрібно для забезпечення оптимальної якості продукції, а також для єдності та взаємозв'язку різних галузей науки, техніки, виробництва та культури.

До державних стандартів прирівнюються державні будівельні норми і правила, а також державні класифікатори техніко-економічної та соціальної інформації. Республіканські стандарти колишнього УРСР застосовуються як державні стандарти України до часу їх заміни або скасування.

Галузеві стандарти України (ГСТУ) розробляють на продукцію, послуги в разі відсутності ДСТУ, або за потребою встановлення вимог, які перевищують або доповнюють вимоги державних стандартів. Вимоги ГСТУ не повинні суперечити обов'язковим вимогам ДСТУ. ГСТУ є обов'язковими для всіх підприємств і організацій даної галузі, а також для підприємств і організацій інших галузей (замовників), які використовують чи застосовують продукцію цієї галузі.

Стандарти науково-технічних та інженерних товариств (спілок) України (СТТУ) розробляють за потребою розповсюдження та впровадження систематизованих, узагальнених результатів фундаментальних і прикладних досліджень, одержаних у певних галузях знань та сферах професійних інтересів. Вимоги СТТУ не повинні суперечити обов'язковим вимогам ДСТУ та ГСТУ.

Підприємства застосовують СТТУ добровільно, а окремі громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, якщо вважають доцільним використовувати нові передові засоби, технології, методи та інші вимоги, які містяться в цих стандартах. Використання СТТУ для виготовлення продукції можливе лише за згодою замовника або споживача цієї продукції, що закріплено договором або іншою угодою.

Технічні умови (ТУ) - нормативний документ, який розробляють для встановлення вимог, що регулюють відносини між постачальником (розробником, виробником) і споживачем (замовником) продукції, для якої відсутні державні чи галузеві стандарти (або за потребою конкретизації вимог зазначених документів). ТУ затверджують на продукцію, що перебуває на стадії освоєння і виробляється невеликими партіями. ТУ розробляються на один чи кілька конкретних виробів, матеріалів, речовин, послугу чи групу послуг. Запроваджують ТУ в дію на короткі строки, термін їх дії обмежений або встановлюється за погодженням із замовником. Підприємства використовують ТУ незалежно від форми власності та підлеглості, громадяни - суб'єкти господарювання - за договірними зобов'язаннями або ліцензіями на право виготовлення та реалізацію продукції (надання послуг).

Стандарти підприємств (СТП) розробляються на продукцію (процес, роботу, послугу), яку виробляють і застосовують (надають) лише на конкретному підприємстві. СТП не повинні суперечити обов'язковим вимогам ДСТУ та ГСТУ. Об'єктами СТП є складові продукції, технологічне оснащення та інструмент; технологічні процеси; послуги, які надають на певному підприємстві; процеси організації та управління виробництвом. СТП - основний організаційно-методичний документ у діючих на підприємствах системах управління якістю продукції. Як СТП можуть використовуватися міжнародні, регіональні та національні стандарти інших країн на підставі міжнародних угод про співробітництво.

Кодекси усталеної практики розробляють на устаткування, конструкції, технічні системи, які різняться конструктивним виконанням. В кодексах усталеної практики зазначають правила та методи розв'язування завдань щодо координації робіт зі стандартизації та метрології, а також реалізації певних вимог технічних регламентів чи стандартів.

Технічний регламент - це новий вид нормативного документу, який створено з метою розмежування законодавчо регульованої та нерегульованої сфери використання нормативних документів. В одночасно прийнятому Законі України "Про підтвердження відповідності" від 17.05.2001 № 2406-ІІІ такий документ названо технічний регламент з підтвердження відповідності і йому надано статус урядового нормативно-правового акту. Тут встановлено, що цей ТР має містити: опис видів продукції, що підлягає обов'язковому підтвердженню відповідності; вимоги до такої продукції, які мають убезпечувати людей, тварин, рослини, майно і довкілля; процедури підтвердження відповідності таким вимогам. Отже технічний регламент - це закон України або нормативно-правовий акт, прийнятий Кабінетом Міністрів України, у якому визначено характеристики продукції або пов'язані з нею процеси чи способи виробництва, а також вимоги до послуг, включаючи відповідні положення, дотримання яких є обов'язковим. Він може також містити вимоги до термінології, позначок, пакування, маркування чи етикетування, які застосовуються до певної продукції, процесу чи способу виробництва.

Залежно від специфіки об'єкта стандартизації, призначення, складу та змісту вимог, які встановлені до нього, для різних категорій нормативних документів зі стандартизації розробляють стандарти таких видів:

• основоположні;
• на продукцію, послуги;
• на процеси;
• на методи контролю (випробувань, вимірювань, аналізу)

Основоположні стандарти встановлюють організаційно-методичні та загальнотехнічні положення для визначеної галузі стандартизації, а також терміни та визначення, загальнотехнічні вимоги, норми та правила, що забезпечують впорядкованість, сумісність, взаємозв'язок та взаємоузгодженість різних видів технічної та виробничої діяльності під час розроблення, виготовлення, транспортування та утилізації продукції, безпечність продукції, охорону навколишнього середовища.

Стандарти на продукцію, послуги встановлюють вимоги до груп однорідної або певної продукції, послуги, які забезпечують її відповідність своєму призначенню. У них наводяться технічні вимоги до якості продукції (послуг) при її виготовленні, постачанні та використанні; визначаються правила приймання, способи контролю та випробування, вимоги до пакування, маркування, транспортування, зберігання продукції або якості наданих послуг.

Стандарти на процеси встановлюють основні вимоги до послідовності та методів (засобів, режимів, норм) виконання різних робіт (операцій) у процесах, що використовуються у різних видах діяльності та які забезпечують відповідність процесу його призначення.

Стандарти на методи контролю (випробувань, вимірювань, аналізу) регламентують послідовність (операцій), способи (правила, режими, норми) і технічні засоби їх виконання для різних видів та об'єктів контролю продукції, процесів, послуг. У них наводяться уніфіковані методи контролю якості, що засновані на досягненнях сучасної науки і техніки.

2.Призначення та класифікація підйомно-транспортних механізмів, що використовуються.

 Підйомно-транспортне обладнання призначається для механізації праці при виконанні таких операцій: розвантаження і навантаження транспортних засобів; переміщення і підйом ванта­жів на різні рівні будівлі; укладання їх штабелями, на стелажі і в підсобні приміщення; внутріскладське і внутрімагазинне перемі­щення вантажів до місця їх дальшої обробки.

Підйомно-транспортне обладнання поділяють за такими основ­ними ознаками: функційним призначенням; ступенем механізації праці; періодичністю дії; родом перероблюваного вантажу; типом приводу.

За функційним призначенням обладнання поділяють на три групи: вантажопідйомні машини (електричні талі, вантажні ліфти, вантажопідйомні крани); транспортувальні машини (конвеєри, транспортери); вантажно-розвантажувальні (електричні наванта­жувачі, штабелери, електричні візки) й штабелювальні машини (електроштабелери, крани-штабелери).

За ступенем механізації праці розрізняють засоби механізації, комплексної механізації і автоматизації (вантажопідйомні крани, конвеєри, електронавантажувачі, автоматизовані крани-штабеле­ри); засоби малої механізації (ручні вантажні візки, домкрати).

За періодичністю дії підйомно-транспортне обладнання поді­ляють на два види: машини безперервної дії (конвеєри, елеватори); машини циклічної (періодичної) дії (електричні навантажувачі, шта­белери, вантажопідйомні крани, ліфти).

За родом перероблюваного вантажу розрізняють обладнання для перевантаження тарно-штучних вантажів у ящиках, бочках, мішках (вантажопідйомні крани, електронавантажувачі, автонавантажува­чі); обладнання для перевантаження масових насипних і навалочних вантажів (ківшеві навантажувачі, стрічкові транспортери); облад­нання для перекачування й транспортування трубопроводами налив­них вантажів. За типом приводу обладнання поділяють на механізми ручної дії (ручні вантажні візки); машини з механічним приводом (електрона­вантажувачі), гравітаційні пристрої (роликові транспортери).

Підйомно-транспортне обладнання має бути безпечним в експлуатації; забезпечувати високу продуктивність і мати високий коефіцієнт корисної дії; бути зручним в роботі й легким в керуванні; мати необхідну конструктивну міцність і довговічність; бути економічним у виготовленні та користуванні.

Ефективне використання підйомно-транспортного об­ладнання передбачає дотримання правил його експлуатації, ви­сокоякісно і своєчасно виконувані технічне обслуговування і ремонт. У широкому розумінні експлуатація обладнання — це не лише виконання робіт з його безпосереднім використанням, а й комплекс різноманітних заходів, здійснюваних для підтримки тривалої працездатності і надійності обладнання, здобуття необхідної ефективності від його застосування.

 

 

Мал.84. Електричний таль:

а — зовнішній вигляд; 6 — схема: 1 — магнітний пускач; 2 — електродвигун для пересування; З — рейка; 4 — ходовий візок; 5 — електродвигун для підйому; 6 — корпус вантажного механізму; 7— канат; 8 — підвіска; 9 — кнопки керування

 

 

 

Мал.85 . Електричний візок:

І — ведучий міст; 2 — пружинні амортизатори батареї; 3 — виковий роз'єднувач; 4 — ресорні пружини; 5 — кронштейн; б — ящик електроприладів; 7 — ведений міст; 8 — карданний вал

 

 

Мал.86. Вантажні візки:

а — ТГ-І25;б — ТГМ-125;в — ТГ4000М;г— ТБ-400;д — ТГВ-500М; е — ТГ-50

 

Контрольні питання

1.     Які роботи можна виконати вантажно-розвантажувальними механізмами?

2.     За якими основними ознаками поділяють вантажно-розвантажувальними механізмами?

3.     На які два види поділяють підйомно-транспортне обладнання за періодичністю дії?

4.     Що дасть використання підйомно-транспортного обладнання на будівництві?