25.05Урок 105-106 для учнів 21
групи з Технології штукатурних робіт.
Тема: Державні стандарти, які розповсюджуються на всі
види проектної документації. Призначення та
класифікація підйомно-транспортних механізмів, що використовуються.
Мета: вивчення цієї теми дозволить Вам
знати:
•.Державні стандарти, які розповсюджуються на всі види проектної
документації.
•Призначення та класифікація підйомно-транспортних механізмів, що
використовуються.
Державні стандарти, які
розповсюджуються на всі види проектної документації.
Національна система стандартизації України вміщує
різноманітні стандарти, в яких встановлені вимоги до конкретних об'єктів
стандартизації. Залежно від об'єкта стандартизації, складу, змісту, сфери
діяльності та призначення вони поділяються на такі види:
- державні стандарти України -
ДСТУ;
- галузеві стандарти України -
ГСТУ;
- стандарти науково-технічних та
інженерних товариств і спілок України - СТТУ;
- технічні умови України - ТУУ;
- стандарти підприємств - СТП;
- кодекси усталеної практики.
Державні стандарти України (ДСТУ) - це нормативні документи, які діють на території
України і використовуються усіма підприємствами незалежно від форми власності
та підпорядкування, громадянами-суб'єктами підприємницької діяльності,
міністерствами (відомствами), органами державної виконавчої влади, на
діяльність яких поширюється дія стандартів. ДСТУ для будь-якої держави світу є
національним стандартом України, який затверджується Держспоживстандартом
України. ДСТУ мають міжгалузеве використання і запроваджуються переважно на
продукцію масового чи серійного виробництва, на норми, правила, вимоги, терміни
та поняття, позначення й інші об'єкти, регламентування яких потрібно для
забезпечення оптимальної якості продукції, а також для єдності та взаємозв'язку
різних галузей науки, техніки, виробництва та культури.
До державних стандартів прирівнюються державні
будівельні норми і правила, а також державні класифікатори техніко-економічної
та соціальної інформації. Республіканські стандарти колишнього УРСР
застосовуються як державні стандарти України до часу їх заміни або скасування.
Галузеві стандарти України (ГСТУ) розробляють на продукцію, послуги в разі відсутності
ДСТУ, або за потребою встановлення вимог, які перевищують або доповнюють вимоги
державних стандартів. Вимоги ГСТУ не повинні суперечити обов'язковим вимогам
ДСТУ. ГСТУ є обов'язковими для всіх підприємств і організацій даної галузі, а
також для підприємств і організацій інших галузей (замовників), які
використовують чи застосовують продукцію цієї галузі.
Стандарти науково-технічних та інженерних товариств
(спілок) України (СТТУ) розробляють
за потребою розповсюдження та впровадження систематизованих, узагальнених
результатів фундаментальних і прикладних досліджень, одержаних у певних галузях
знань та сферах професійних інтересів. Вимоги СТТУ не повинні суперечити
обов'язковим вимогам ДСТУ та ГСТУ.
Підприємства застосовують СТТУ добровільно, а окремі
громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, якщо вважають доцільним
використовувати нові передові засоби, технології, методи та інші вимоги, які
містяться в цих стандартах. Використання СТТУ для виготовлення продукції
можливе лише за згодою замовника або споживача цієї продукції, що закріплено
договором або іншою угодою.
Технічні умови (ТУ) - нормативний документ, який розробляють для
встановлення вимог, що регулюють відносини між постачальником (розробником,
виробником) і споживачем (замовником) продукції, для якої відсутні державні чи
галузеві стандарти (або за потребою конкретизації вимог зазначених документів).
ТУ затверджують на продукцію, що перебуває на стадії освоєння і виробляється
невеликими партіями. ТУ розробляються на один чи кілька конкретних виробів,
матеріалів, речовин, послугу чи групу послуг. Запроваджують ТУ в дію на короткі
строки, термін їх дії обмежений або встановлюється за погодженням із
замовником. Підприємства використовують ТУ незалежно від форми власності та
підлеглості, громадяни - суб'єкти господарювання - за договірними
зобов'язаннями або ліцензіями на право виготовлення та реалізацію продукції
(надання послуг).
Стандарти підприємств (СТП) розробляються на продукцію (процес, роботу, послугу),
яку виробляють і застосовують (надають) лише на конкретному підприємстві. СТП
не повинні суперечити обов'язковим вимогам ДСТУ та ГСТУ. Об'єктами СТП є
складові продукції, технологічне оснащення та інструмент; технологічні процеси;
послуги, які надають на певному підприємстві; процеси організації та управління
виробництвом. СТП - основний організаційно-методичний документ у діючих на
підприємствах системах управління якістю продукції. Як СТП можуть
використовуватися міжнародні, регіональні та національні стандарти інших країн
на підставі міжнародних угод про співробітництво.
Кодекси усталеної практики розробляють на устаткування, конструкції, технічні
системи, які різняться конструктивним виконанням. В кодексах усталеної практики
зазначають правила та методи розв'язування завдань щодо координації робіт зі
стандартизації та метрології, а також реалізації певних вимог технічних
регламентів чи стандартів.
Технічний регламент - це новий вид нормативного документу, який створено з
метою розмежування законодавчо регульованої та нерегульованої сфери
використання нормативних документів. В одночасно прийнятому Законі України
"Про підтвердження відповідності" від 17.05.2001 № 2406-ІІІ такий
документ названо технічний регламент з підтвердження відповідності і йому
надано статус урядового нормативно-правового акту. Тут встановлено, що цей ТР
має містити: опис видів продукції, що підлягає обов'язковому підтвердженню
відповідності; вимоги до такої продукції, які мають убезпечувати людей, тварин,
рослини, майно і довкілля; процедури підтвердження відповідності таким вимогам.
Отже технічний регламент - це закон України або нормативно-правовий акт,
прийнятий Кабінетом Міністрів України, у якому визначено характеристики
продукції або пов'язані з нею процеси чи способи виробництва, а також вимоги до
послуг, включаючи відповідні положення, дотримання яких є обов'язковим. Він
може також містити вимоги до термінології, позначок, пакування, маркування чи
етикетування, які застосовуються до певної продукції, процесу чи способу
виробництва.
Залежно від специфіки об'єкта стандартизації,
призначення, складу та змісту вимог, які встановлені до нього, для різних
категорій нормативних документів зі стандартизації розробляють стандарти таких
видів:
- основоположні;
- на продукцію, послуги;
- на процеси;
- на методи контролю
(випробувань, вимірювань, аналізу)
Основоположні стандарти встановлюють організаційно-методичні та
загальнотехнічні положення для визначеної галузі стандартизації, а також
терміни та визначення, загальнотехнічні вимоги, норми та правила, що
забезпечують впорядкованість, сумісність, взаємозв'язок та взаємоузгодженість
різних видів технічної та виробничої діяльності під час розроблення,
виготовлення, транспортування та утилізації продукції, безпечність продукції, охорону
навколишнього середовища.
Стандарти на продукцію, послуги встановлюють вимоги до груп однорідної або певної
продукції, послуги, які забезпечують її відповідність своєму призначенню. У них
наводяться технічні вимоги до якості продукції (послуг) при її виготовленні,
постачанні та використанні; визначаються правила приймання, способи контролю та
випробування, вимоги до пакування, маркування, транспортування, зберігання
продукції або якості наданих послуг.
Стандарти на процеси встановлюють основні вимоги до послідовності та
методів (засобів, режимів, норм) виконання різних робіт (операцій) у процесах,
що використовуються у різних видах діяльності та які забезпечують відповідність
процесу його призначення.
Стандарти на методи контролю (випробувань, вимірювань, аналізу) регламентують
послідовність (операцій), способи (правила, режими, норми) і технічні засоби їх
виконання для різних видів та об'єктів контролю продукції, процесів, послуг. У
них наводяться уніфіковані методи контролю якості, що засновані на досягненнях
сучасної науки і техніки.
2.Призначення та класифікація
підйомно-транспортних механізмів, що використовуються.
Підйомно-транспортне обладнання призначається для
механізації праці при виконанні таких операцій: розвантаження і навантаження транспортних
засобів; переміщення і підйом вантажів на різні рівні будівлі; укладання їх штабелями, на стелажі і в підсобні приміщення; внутріскладське і
внутрімагазинне переміщення вантажів
до місця їх дальшої обробки.
Підйомно-транспортне обладнання поділяють за такими основними ознаками: функційним призначенням; ступенем
механізації праці; періодичністю дії; родом перероблюваного
вантажу; типом приводу.
За
функційним призначенням обладнання поділяють на три групи: вантажопідйомні
машини (електричні талі, вантажні ліфти, вантажопідйомні
крани); транспортувальні машини (конвеєри,
транспортери); вантажно-розвантажувальні (електричні навантажувачі,
штабелери, електричні візки) й штабелювальні машини (електроштабелери,
крани-штабелери).
За ступенем
механізації праці
розрізняють засоби механізації, комплексної механізації і
автоматизації (вантажопідйомні крани, конвеєри, електронавантажувачі,
автоматизовані крани-штабелери); засоби малої механізації (ручні вантажні візки, домкрати).
За
періодичністю дії підйомно-транспортне обладнання поділяють на два види: машини
безперервної дії (конвеєри, елеватори); машини циклічної (періодичної)
дії (електричні навантажувачі, штабелери, вантажопідйомні крани, ліфти).
За родом перероблюваного вантажу розрізняють обладнання для перевантаження тарно-штучних вантажів у ящиках,
бочках, мішках (вантажопідйомні крани, електронавантажувачі,
автонавантажувачі); обладнання для
перевантаження масових насипних і навалочних вантажів (ківшеві
навантажувачі, стрічкові транспортери); обладнання для перекачування й транспортування трубопроводами наливних вантажів. За типом приводу
обладнання поділяють на механізми ручної дії (ручні вантажні візки); машини з механічним приводом (електронавантажувачі), гравітаційні
пристрої (роликові транспортери).
Підйомно-транспортне обладнання має бути безпечним
в експлуатації; забезпечувати
високу продуктивність і мати високий коефіцієнт
корисної дії; бути зручним в роботі й легким в керуванні; мати
необхідну конструктивну міцність і довговічність; бути економічним у виготовленні та користуванні.
Ефективне використання підйомно-транспортного обладнання
передбачає дотримання правил його експлуатації, високоякісно і своєчасно
виконувані технічне обслуговування і ремонт. У широкому розумінні експлуатація
обладнання — це не лише виконання робіт з його безпосереднім використанням, а й
комплекс різноманітних заходів, здійснюваних для підтримки тривалої
працездатності і надійності обладнання, здобуття необхідної ефективності від
його застосування.
Мал.84. Електричний
таль:
а — зовнішній вигляд; 6 — схема: 1 —
магнітний пускач; 2 — електродвигун для пересування; З — рейка; 4 — ходовий візок; 5 —
електродвигун для підйому; 6 — корпус вантажного
механізму; 7— канат; 8 — підвіска; 9 —
кнопки керування
Мал.85 . Електричний візок:
І — ведучий міст; 2 — пружинні
амортизатори батареї; 3 — виковий роз'єднувач; 4 —
ресорні пружини; 5 — кронштейн; б —
ящик електроприладів; 7 — ведений міст; 8 — карданний вал
Мал.86. Вантажні візки:
а — ТГ-І25;б — ТГМ-125;в — ТГ4000М;г—
ТБ-400;д — ТГВ-500М; е — ТГ-50
Контрольні
питання
1. Які роботи можна виконати
вантажно-розвантажувальними механізмами?
2. За якими основними ознаками
поділяють вантажно-розвантажувальними механізмами?
3. На які два
види поділяють підйомно-транспортне обладнання за періодичністю дії?
4. Що дасть використання підйомно-транспортного обладнання на будівництві?
