03.05.Урок 83-84 для учнів 21 групи з Технології штукатурних робіт.

 

Тема: Технологія провішування поверхонь. Види марок і маяків, технологія їх встановлення.

Мета: вивчення цієї теми дозволить Вам знати:

•. Технологія провішування поверхонь.

• Види марок і маяків, технологія їх встановлення.

1.Технологія провішування поверхонь.

Провішування поверхонь. Стіни, стелі, стовпи та інші конструкції будівлі майже завжди мають певні відхилення від горизонталі або вертикалі. Наносячи на поверхню шар штукатурки, ці відхилення можна усунути або принаймні довести до норми, передбаченої технічними вимогами. Тому перед виконанням високоякісної штукатурки поверхню провішують, щоб визначити, які вона має відхилення від вертикалі або горизонталі. За величиною відхилень встановлюють, якою має бути мінімальна товщина штукатурного шару.

Провішування поверхонь — відповідальна робота, яка потребує від штукатура акуратності і точності виконання. Неправильне провішування може збільшити товщину штукатурного шару, а це призведе до збільшення вартості штукатурних робіт, перевитрати матеріалів і зниження продуктивності праці штукатура. Наприклад, якщо товщина штукатурки збільшується на 10 мм, то вартість штукатурки збільшується на 17, а трудомісткість на 15 %.

Рис. 1 Схема провішування стелі

Для виконання високоякісної штукатурки підготовлену поверхню спочатку провішують, встановлюють на ній марки і маяки, за якими її потім штукатурять.

Провішують спочатку стелю, а потім стіни. Стелю провішують за допомогою водяного рівня або ватерпаса. За допомогою ватерпаса це роблять так. Спочатку на стелі відбивають натертим об крейду чи інший пігмент шнуром лінії на відстані 1,2—1,5 м одна від одної, вздовж яких будуть встановлені марки і маяки (рис. 1). Крайні лінії, паралельні стінам, відбивають на відстані 20—30 см від стіни. Потім в одному з кутів стелі на такій же відстані від стін забивають цвях 1 так, щоб він виступав над поверхнею на товщину майбутнього підготовчого шару штукатурки. Далі, користуючись ватерпасом (рис. 2), по периметру стелі на лініях маяків забивають цвяхи так, щоб їхні головки були в одній горизонтальній площині. Якщо головка останнього цвяха 10 (див. рис. 1), забитого на відбитій лінії, не зійдеться з рівнем першого, то провішування починають спочатку, рухаючись у протилежному напрямку. Після цього з протилежних кутів стелі по діагоналях натягують шнури так, щоб вони дотикались до головок цвяхів і перевіряють, чи не має в площині стелі горбків, які не будуть закриті шаром штукатурки. Невеликі горбки зрубують, а якщо їх зрубати неможливо, то забиті цвяхи витягують на стільки, щоб шар штукатурки міг закрити виступ-ну частину поверхні.

Рис. 2 Провішування стелі за допомогою ватерпаса

Рис. 3 Провішування стелі за допомогою водяного рівня

Далі, натягуючи шнур між цвяхами 2 і 8 та 3 і 7, забивають проміжні цвяхи 11 і 12 на вибраній до початку провішування відстані один від одного. Головки цих цвяхів повинні торкатись натягненого шнура.

Для провішування стелі можна також користуватись водяним рівнем (рис. 3). Положення головки цвяха при цьому фіксують відносно рівня води в скляній трубці рівня. Провішування стелі водяним рівнем значно прискорює цей процес. Користуючись рівнем, спочатку фіксують положення чотирьох цвяхів, розміщених у кутах стелі (див. рис. 1, цвяхи 1, 4, 6, 9). Потім, натягуючи шнур між цвяхами 1 і 6 та 4 і 9, перевіряють, чи правильно вибрана майбутня товщина штукатурного шару. Якщо так, то натягують шнур і по лініях маяків забивають інші цвяхи.

Рис. 4 Схема провішування стіни

Рис. 5 Провішування стіни за допомогою виска

Слід зазначити, що в масовому будівництві, коли для перекриття застосовуються залізобетонні плити або панелі, стелю не штукатурять, а вкривають шаром безпіскової накривки. У цьому випадку поверхню стелі не можна вважати високоякісно опорядженою, оскільки наднормативні відхилення від горизонталі суцільної панелі або перекоси укладених плит перекриття не будуть усунені.

Стіни провішують за допомогою виска, рейки з виском або рейки з рівнем. Для цього спочатку на ній натертим об крейду шнуром відбивають вертикальні лінії, вздовж яких будуть встановлені маяки (рис. 4). Крайні лінії повинні бути на відстані 20—30 см від відповідного кута, а всі інші — на відстані 1,2—1,5 м одна від одної. На крайній лівій лінії, у верхній її частині, на відстані 20—30 см від стелі забивають цвях 1 так, щоб він виступав над поверхнею на товщину майбутнього підготовчого шару штукатурки. В бетонну поверхню цвяхи забивають у попередньо забиті дерев'яні чіпки. Приклавши до цього цвяха шнурок виска (рис. 5), його опускають вниз і на відстані 20—30 см від підлоги забивають цвях 2. Головка цього цвяха повинна торкатись шнура виска. На крайній правій лінії, на такій же відстані від стелі на товщину підготовчого шару штукатурки забивають цвях 3. З нього також опускають висок і в нижньому куті стіни забивають цвях 4. Після цього по діагоналі стіни між цвяхами 1 і 4 та 2 і З натягують шнури і перевіряють, чи покриє майбутній шар штукатурки всі виступи, що є на стіні. Якщо ні, то товщину штукатурного шару збільшують, для чого забиті цвяхи витягують на потрібну відстань.

1. Види марок і маяків, технологія їх встановлення.

Рис. 6 Послідовність виконання марки з розчину

Рис. 7 Інвентарні металеві марки

Коли поверхня провішена правильно, на ній забивають потрібну кількість проміжних цвяхів. Для цього натягують шнур між 1 і 2 та 3 і 4 цвяхами і забивають цвяхи 5 і 6. Потім, натягуючи шнур, між цвяхами, забитими на одній горизонталі, забивають потрібну кільність цвяхів на лініях майбутніх маяків (див. рис. 4, цвяхи 7, 8, 9,10, 11 і 12). Головки всіх проміжних цвяхів повинні торкатись натягнутого шнура.

Для провішування можна користуватись рейкою з виском або рейкою з рівнем. У цьому випадку на бокових вертикальних лініях потрібно буде поступово забити по три або й більше цвяхів (див. рис. 4, цвяхи 1, 5, 2, 3; б і 4). Після цього провішуванням визначити товщину майбутнього штукатурного шару і забити решту цвяхів так, як було зазначено вище.

Встановлення марок. На місцях забитих цвяхів під час провішування поверхні встановлюють марки з гіпсу або з того розчину, яким будуть штукатурити поверхню. Для цього навколо цвяха наносять з розчину л

іпки діаметром 8—10 см. Товщина ліпка повинна бути на 3—5 мм більшою за виступаючу частину цвяха (рис. 6, а, б). Коли розчин затужавіє, ліпок підрізають врівень з головкою цвяха і збоку, надаючи йому форму зрізаної піраміди з розміром зрізу 4x4 см. Верхня частина марки має бути паралельною поверхні (рис. 6, в).

Проте такий спосіб встановлення марок потребує багато часу і є непродуктивним. Тому при провішуванні поверхні замість цвяхів краще забивати інвентарні металеві марки (рис. 7). Такі марки не потребують попереднього обмазування розчином, а можуть безпосередньо застосовуватись для влаштування маяків.

Контрольні питання.

1. Які поверхні провішують?
2. Які бувають види марок?
3. Для чого провішують поверхні?
4. Чим провішують поверхні?
5. Які бувають види маяків?
6. З чого починають провішувати поверхні?

 

02.05 Урок 47-48 для учнів 21 групи з предмету матеріалознавство

Тема уроку Наповнювачі для мастик і полімерних розчинових сумішей.

 

Мета: вивчення цієї теми дозволить Вам знати:

• Наповнювачі для мастик і полімерних розчинових сумішей

Загальні відомості про полімерні оздоблювальні матеріали.

До полімерних будівельних матеріалів (пластмас) належать звичайно багатокомпонентні системи, до яких як зв’язуючі входить полімери. Крім полімерів, у складі пластмас можуть бути наповнювачі, пластифікатори, стабілізатори, барвники та інші добавки.

Полімерні оздоблювальні матеріали та вироби класифікують за такими ознаками: за призначенням (для покриття підлог, покриття стін, будівельних конструкцій тощо.); за основним полімером, що входить до їхнього складу (полівінілхлоридні, поліетиленові, полівінілацетатні, поліефірні, епоксидні тощо); за способом виготовлення (пресовані, календровані, екструзійні, литтєві та інші); за структурою (щільні, ніздрюваті, крупнопористі, волокнисті, шаруваті, без підоснови, на підоснові тощо); за жорсткістю (жорсткі, напівжорсткі, мякі, гнучкі); за зовнішнім виглядом (рулонні, листові, плитні, плиткові, погонажні, мастичні); за фактурою лицьової поверхні ( гладенькі, рифлені, тиснені, та інші); за кольором (одно та багатоколірні).

Походження полімерів

Полімерами називають речовини, молекули яких – ланцюг або просторова мережа послідовності сполучених однакових груп атомів. Молекулярна маса полімерів дуже велика. За походженням полімери бувають: природні та штучні. Природні – целюлоза, білки, крохмаль, натуральний каучук, янтар тощо. Штучні (синтетичні) – природні гази, гази нафтопереробки, нафтові гази, продукти вуглепереробки.

Класифікація наповнювачів, їх призначення.

Наповнювачі вводять в матеріали та вироби для надання необхідних властивостей і їх здешевлення. Наприклад, використання мінеральних наповнювачів збільшує теплостійкість і твердість і знижує їх горючість. Наповнювачі можуть надавати матеріалам спеціальних властивостей.

 

Група матеріалів	Призначення матеріалів	Різновиди	Найбільш поширені матеріали	Вироби, в яких застосовуються зазначені матеріали
наповнювачі	Раціонално змінюють властивості полімерних виробів, знижують витрати полімерного звязуючого	Сипучі (тонкодисперсійні наповнювачі для мастик і дрібні та крупні заповнювачі для розчинів і бетонів)   Волокнисті         Листові	Крейда, тальк, барит, каолін, вапняк, деревне та пробкове борошно тощо.       Азбест, скловолокно, органічне волокно, тощо.   Папір, скляна тканина, деревний шпон, тощо	Лінолеум, прокатні вироби, полімербетони і розчини, мастики, гідроізоляційні матеріали, тощо.         Плитки, ДВП, склопластики, текстоволокніт та ін.     Плівки на паперовій та тканинній основі, деревні шаруваті та тканинні пластики (напр.текстоліт)

 

Експлуатаційні якості полімерних розчинових сумішей.

Полімерні розчинові суміші відзначаються високою адгезією до більшості будівельних матеріалів, низькою проникністю для рідин, дуже високою стійкістю проти зношення і міцностю проти удару.

 

Тест

 

1.     Полімерні оздоблювальні матеріали та вироби за призначенням бувають?

а) пресовані;

б) для покриття стін;

в) щільні.

2.     Полімерні оздоблювальні матеріали та вироби за основним полімером бувають?

а) пресовані;

б) для покриття стін;

в) щільні.

3.     Полімерні оздоблювальні матеріали та вироби за структурою бувають?

а) пресовані;

б) для покриття стін;

в) щільні.

4.     Целюлоза це природній полімер?

а) так;

б) ні.

5.     Який з матеріалів є сипучим наповнювачем?

а) тальк;

б) азбест;

в) папір.

6.     Який з матеріалів є волокнистим наповнювачем?

а) тальк;

б) азбест;

в) папір.

7.     Який з матеріалів є листовим наповнювачем?

а) тальк;

б) азбест;

в) папір.

8.     Які наповнювачі використовують у полімерних розчинах?

а) сипучі;

б) волокнисті;

            в) листові

 

02.05.Урок 81-82 для учнів 21 групи з Технології штукатурних робіт.

 

Тема: Гіпсокартонні листи. Розрізняльні ознаки різних типів гіпсокартонних листів. Сфери застосування.

Мета: вивчення цієї теми дозволить Вам знати:

• Сфери застосування. Гіпсокартонні листи.

• Розрізняльні ознаки різних типів гіпсокартонних листів.

 

1. Сфера застосування. Гіпсокартонні листи.

Гіпсокартонний лист ТМ КНАУФ (Knauf) призначений для влаштування внутрішніх перегородок, стін і стель, а також для виготовлення звукопоглинальних конструкцій і декоративних виробів всередині будівель і кімнат. Лицьовий картон виконує функцію каркаса, а також основи для нанесення будь-якого оздоблювального матеріалу.

Гіпсокартон винайшли в XIX столітті в США. Це зробив Августин Сакетт, який був власником паперової фабрики. Пошуки нових ринків вживання паперу привели до винаходу «будівельної дошки», завтовшки 15 мм. Це був «пиріг» з 10 шарів паперу, які скріплювали тонку смугу гіпсу. Августин Сакетт отримав патент на цей будматеріал. Але це був лише прообраз сучасного гіпсокартону. У тому вигляді, який зараз є прийнятим стандартом, гіпсокартон представив і запатентував американський інженер Кларенс Утсман. Гіпсокартонні листи – це цілісна панель з гіпсового матеріалу, яка з обох сторін обклеєна щільним картоном. На перший погляд може здатися, що гіпс – дуже крихкий матеріал, щоб застосовувати його в будівництві. Міцність ГКЛ додає саме картон, завдяки якому листи не ламаються, не сколюються і не кришаться. При цьому їх дуже легко обробляти: розпилювати, гнути і навіть стругати. А спеціальні добавки надають різним видам гіпсокартонних листів різні властивості.

Незважаючи на міцність, для зведення різних конструкцій із ГКЛ обов’язково потрібно використовувати каркасну основу, забезпечує рівномірний розподіл навантаження на всю конструкцію, збільшення її міцності.

 

Зовні гіпсокартон виглядає як прямокутні листи сіруватого, зеленкуватого або рожевого відтінку. Лист цього матеріалу, незалежно від марки, характеристик і розмірів, складається з гіпсової пластини (сердечника), який зовні обклеєний з усіх сторін цупким спеціальним картоном. Така паперова обклейка представляє собою каркас і розрахована на обробку багатьма іншими оздоблювальними матеріалами. Унікальні гігієнічні властивості та механічні характеристики забезпечують гіпсокартону широку популярність. Цей будівельний матеріал на сьогоднішній день застосовується практично для всіх типів приміщень, як житлових, так і промислових.

Завдяки відсутності у складі токсичних речовин, гіпсокартон належить до екологічно чистих матеріалів. Крім цього, кислотність середовища всередині гіпсокартону (гіпсу) приблизно така ж, як і кислотність шкіри людини. Також відомо, що гіпс належить до матеріалів, які здатні пропускати повітря (дихати), тому при надлишку вологості в приміщенні цей матеріал швидко виводить її за межі приміщення. Якщо ж всередині будинку повітря надто сухе, гіпсокартон пропускає потрібну кількість вологи ззовні. Слід також зауважити, що при своїй незначній товщині гіпсокартонні листи характеризуються чудовими теплоізолюючими і звукоізолюючими властивостями. Основна властивість гіпсокартону, яка найбільше до вподоби архітекторам і будівельникам, це висока жорсткість при достатній еластичності (гнучкості). Якщо зволожити лист гіпсокартону, йому можна надати довільну форму. Це дозволяє здійснювати обробку криволінійних поверхонь, як опуклих, так і вгнутих, згинаючи гіпсокартон до отримання необхідної форми. Однак, після висихання гіпсокартонний лист зберігає зафіксовану форму, але при цьому знову стає жорстким і стійким. Така властивість цього будматеріалу дозволяє дизайнерам втілювати в реальність найсміливіші проекти будь-якої форми і розміру

1. Розрізняльні ознаки різних типів гіпсокартонних листів.

 

Вся продукція згаданої компанії ділиться на кілька видів залежно від призначення:

·        Стіновий гіпсокартон (товщина – 12,5 мм)

Основна сфера застосування – обробка та вирівнювання стінових поверхонь, спорудження перегородок.

·        Стельовий (товщина 9,5 мм)

Встановлюється на стельову поверхню. Служить для вирівнювання стелі, оздоблення та споруди багаторівневих стельових конструкцій. Середня площа одного листа гіпсокартону – 3 кв. метра. Цілий ГКЛ можна використовувати в обробці і ремонті великих квартир, в маленьких його доведеться різати.

·        Арочний (товщина 6,5 мм)

Використовується в спорудженні арок. Більш гнучкий, ніж інші види гіпсокартону. Завдяки маленькій товщині не применшує корисну площу приміщень.

ТИП ГІПСОКАРТОНУ «КНАУФ»

Експлуатаційні характеристики різновидів гіпсокартону:

1. Звичайний гіпсокартон (ГКЛ)

Його використовують в сухих приміщеннях з мінімальною вологістю повітря.

2. Вологостійкий гіпсокартон (ГКЛВ)

Цей вид гіпсокартону рекомендується для обробки вологих приміщень (але без безпосереднього контакту з водою). Стійкість матеріалу до впливу вологи досягається за рахунок спеціальних добавок. Водостійкий ГКЛ має зелений колір. Використовують вологостійкий гіпсокартон в обробці кухонь, ванних, санвузлів, балконів і лоджій.

3. Вогнестійкий гіпсокартон (ГКЛО)

Виділяється серед інших різновидів наявністю в осерді спеціальних добавок, особливо стійких до високої температури. Опірність вогнестійкого гіпсокартону «Кнауф» до безпосереднього впливу відкритого вогню становить 50-60 хвилин. Це дає можливість використання матеріалу в обробці (обшивці) зон, де розташовані вентиляційні комунікації, кабелі та інших ділянок, які потребують додаткового захисту від пожежі. Має рожевий колір з червоною маркуванням.

4. Волого-вогнестійкий гіпсокартон (ГКЛВО)

Цей вид гіпсокартону поєднує в собі властивості вологостійкого і вогнестійкого. Немає необхідності застосовувати його для обшивки житлових приміщень, в основному їм обробляють підвали, щитові і виробничі приміщення.

КОЛЬОРИ ЛИСТІВ І МАРКУВАНЬ

Виходячи з технічних характеристик і можливостей, якими володіє гіпсокартон Knauf, кожен різновид має своє маркування та колір:

• Стандартний – ДКЛ, сірий з синьою маркуванням
• Вологостійкий – ГКЛВ, зелений з синьою маркуванням
• Вогнестійкий – ГКЛП – рожевий з червоною маркуванням
• Водостійкий з високою опірністю – ГКЛВО, зелений з червоною маркуванням

 

Маркування будь-якого різновиду гіпсокартону Кнауф повинна мати в описі:

• Товарний знак виробника
• Умовне позначення листа (А, Б)
• Тип матеріалу за призначенням (ГКЛ, ГКЛВО і так далі) в відповідному кольорі

Наноситься маркування на тильну сторону кожного аркуша.

РОЗМІРИ ЛИСТІВ

Розміри гіпсокартону «Кнауф» бувають різними. Розміри стандартного аркуша: – 2500х1200х12,5 мм при вазі 25 кг. Довжина може варіюватися від 2000 до 4000 мм, а ширина буває також 600 мм. Варіанти товщини в залежності від призначення: 6,5; 8; 9,5; 14; 16 мм.

ТИПИ Кромок

Кожен гіпсокартонний лист має кромку певного розміру і форми. Краї потрібні для того, щоб було легше наносити шпаклювальний склад і армуючу стрічку на стики ГКЛ.

Класифікація кромок наступна:

• Пряма (ПК) – призначається для «сухого» монтажу. Робота не передбачає закладки стиків. Часто використовується в обшивці поверхонь в кілька шарів
• Стоншування (КК) – після монтажу конструкції шви між листами повинні бути обклеєні спеціальної армуючої сіткою і оштукатурені
• Закруглена (ЗК) – тут передбачено використання шпаклівки без попередньо наклеєною стрічки
• Напівкругла (ПЛК) також не передбачає наклеювання стрічки, але з обов’язковим шпаклюванням
• Стоншування напівкругла (ПЛУК). Вимагає використання стрічки з подальшим шпатлюванням. Найпопулярніший тип кромки.

Оздоблення і вирівнювання стін і стель саме гіпсокартоном популярна і затребувана. Таке облицювання виконується швидко, не вимагає великих фінансових витрат на закупівлю шпаклівки, зменшує час виконання робіт завдяки тому, що матеріал має великі розміри, вимагає менших фізичних зусиль і спецобладнання. Після монтажу, будівельного сміття практично немає. З гіпсокартону можна споруджувати будь-які дизайнерські конструкції, включаючи найскладніші. Якість завжди на висоті. Служить довго, не деформується, не обвисає, не втрачає своїх характеристик і властивостей протягом всього експлуатаційного терміну.

Контрольні питання.

1. Опишіть колір і маркування вологостійкого ГКЛВ.
2. Для чого кожен гіпсокартонний лист має кромку певного розміру і форми?
3. Перерахуйте назву кромок.
4. Назвіть типи ГКЛ фірми Кнауф.
5. Що собою являє гіпсокартонний лист?
6. Чиє гіпсокартон гігроскопічним?