18.05 Урок 49-50 для учнів 21 групи з предмету матеріалознавство

Тема уроку: Облицювальні вироби на основі гіпсу. Облицювальні вироби на основі мінеральних волокон.

Мета: вивчення цієї теми дозволить Вам знати:

• Загальна характеристика облицювальних виробів на основі гіпсу, мінеральних волокон, вапна, азбестоцементу.

•   Облицювальні вироби на основі гіпсу.

•  Облицювальні вироби на основі мінеральних волокон.

1.Загальна характеристика облицювальних виробів на основі гіпсу, мінеральних волокон, вапна, азбестоцементу

Серед гіпсових матеріалів для опоряджувальних робіт широке застосування знайшли гіпсокартонні листи й панелі, декоративні та акустичні гіпсові вироби. Гіпсовими виробами облицьовують цегляні, залізобетонні, дерев’яні поверхні житлових, громадських і виробничих будівель з сухим і нормальної вологості (не більше 60…70%) повітрям під час експлуатації. Один з ефективних засобів зниження маси гіпсових виробів – утворення пористої або ніздрюватої структури введенням до формувальної маси піни чи піноутворюючих реагентів.

Високі естетичні властивості та простота технології обумовлюють перспективність використання гіпсових виробів для інтер’єра споруд різного призначення. За обсягом виробництва на першому місці – вироби на основі гіпсокартонних листів, декоративний вигляд та звуковбирні властивості яким надають перфорацією, облицюванням плівковими матеріалами та нанесенням малюнка на картон.

Гіпсоволокнисті вироби мають підвищену механічну міцність, шліфуються, поліруються і фарбуються у будь-який колір. Для їхнього виробництва застосовують волокна рослинного і штучного походження. На основі гіпсу одержують штучний мармур як у вигляді розчину, що наносять на поверхню з наступною обробкою, так і у вигляді готових виробів, які отримують пресуванням та іншими способами.

Водостійкість гіпсових виробів підвищується за рахунок застосування композиційних гіпсоцементно-пуцоланових (ГЦПВ) і гіпсоцементно-шлакових в’яжучих (ГЦШВ).

Поширені дрібнорозмірні, декоративні та звуковбирні плити на основі гіпсових в’яжучих. Їх виготовляють способом лиття.

Близькі за звуковбирними властивостями до гіпсових мінераловатні опоряджувально-декоративні акустичні плити із застосуванням синтетичного, крохмального та інших зв’язуючих. Їх застосовують для облицювання стель і стін у приміщеннях громадських і виробничих споруд з відносною вологістю повітря не вище 70%.

З виробів на основі вапна для облицювання застосовують лицьові силікатні цеглу та камені незабарвлені і кольорові. Лицьові цегла та камені мають точніші розміри, більші місність, густину й морозостійкість, ніж звичайні. Знижена пористість лицьових силікатних виробів сприяє меншому запиленню, зменшенню взаємодії з агресивними газами, які є у повітрі.

Забарвлені силікатні вироби повинні бути атмосферостійкими, не вицвітати під дією інсоляції, поперемінного зволоження та висихання. Можливі такі способи виготовлення кольорових силікатних виробів: шляхом об’ємного забарвлення усієї силікатної суміші перед формуванням сирцю; нанесенням кольорової пасти або кольорової суспензії на свіжоформований сирець; забарвленням запареної цегли розчинами солей; нанесенням легкоплавних кольорових лаків і емалей на запарену цеглу. Найбільшого поширення набули об’ємно забарвлені силікатна цегла та камені.

За опоряджувальні матеріали правлять плоскі азбестоцементні листи, забарвлені у масі, з текстурною обробкою поверхні та обробкою їх різними речовинами. Азбестоцементні листи виготовляють також з рельєфною поверхнею, опорядженими паперово-смоляними сумішами, паперово-шаруватим пластиком, дерев’яним шпоном тощо.

Листи декоративного азбестоцементу виготовляють як на звичайному, так і на білому та кольорових цементах. Забарвлюють декоративний азбестоцемент речовинами на неорганічних в’яжучих, водними полівінілацетатними і акриловими фарбами.

Декоративні покриття поліпшують експлуатаційні властивості азбестоцементу, підвищують його ударну в’язкість, стійкість проти корозії, знижують водовбирання, паропроникність.

Облицьовуючи стелі і внутрішні поверхні стін, поряд з пресованими азбестоцементними листами застосовують непресовані акустичні перфоровані листи.

2.Облицювальні вироби на основі гіпсу.

Гіпсокартонні листи — це гіпсове осердя, всі площини якого, крім торцевих ребер, під час виготовлення облицьовують картоном. Картонні поверхні листів придатних для наклеювання шпалер або пофарбування без додаткової підготовки.

Листи виготовляють прямокутної форми двох типів: потовщеними з лицьового боку і з прямими поздовжніми ребрами. Скос ребра — катет розміром 50х2,5 мм вздовж усієї плити.

Довжина листов — 2500, 2770, 2900, 3000, 3300, 3600, 3900, 4200, 4500, 4800 мм; ширина — 600, 1200 мм; товщина — 8, 10, 12, 14, 16, 18, 20, 24 мм.

За середньою густиною, точністю виготовлення та показником зовнішнього вигляду листи підрозділяють на дві групи: А і Б. Відповідно для них допустимі зна­чення найбільшого катета, пошкодження кутов 3 і 20 мм, довжини пошкоджених поздовжніх ребер — 10 і 20 мм, глибини — 3 і 5 мм, кількості пошкоджених кутів – 2, ребер – 2.

Середня густина листів, кг/м³, не більше: для групи А – 850, для групи Б-1050.

Границя міцності листів на вигинання залежно вод їхньої товщини має бути не меншою:

Товщина, мм                8      10    13    14    16     18    20    24

Границя міцності, МПа    13,510,57,7  6,8  5,5  4,5  3,8   3,5

Умовне позначення листів складаеться із скороченого найменування (ГКЛ), групи, типу, цифр, які вказують розміри листів у міліметрах. Приклад умовного по­значення листа групи А з ребрами: 3000 мм завдовжки, 1200 мм завширшки, 14 мм завтовшки; ГКЛ-А—ЗОООХ XI200X14.

Гіпсокартонні листи перевозять усіма видами критих транспортних засобів на відстань не більше 1000 км (у разі більшої відстані необхідне погодження виготовлювача зі споживачем). При транспортуванні та зберіганні листи за розмірами укладають у штабелі плиском. Можна також застосовувати спеціальні контейнери. Висота штабелів — до 3 м. При навантаженні і розвантаженні не допускаються удари по листах та скидання їх. Листи мають зберігатися у постачальника і споживача в сухих і нормальноі вологості приміщеннях.

Гіпсокартонні листи застосовують для внутрішнього облицювання стін приміщень у житлових, громадських і виробничих будівлях із сухим і нормальної вологості повітрям під час експлуатації (не більше ніж 60 %). До поверхонь стін їх приклеюють мастикою або кріплять за допомогою цвяхів, шурупів, а також самонарізних гвинтів до каркасів (дерев'яних, металевих і т. ін.), які попередньо влаштовують по стінах.

Для приклеювання листів до бетонних поверхонь застосовують казеїново-цементну мастику, яку виготовляють з портландцементу М 400 (3 частини за масою) із додаванням 1 частини казеїнового клею, 1...2 частин піску та 2...2,5 частини води. Казеїновий клей попередньо замочують теплою водою (30...35 °С) і залишають протягом 25...30 хв до повного набухання частинок, потім вводять портландцемент і пісок. Для приклеювання гіпсокартонних листів до цегляних, гіпсобетонних та інших поверхонь застосовують гіпсові мастики. Загзльна площа, на яку наносять мастику, повинна становити не менше ніж 10 % площі листа.

Стики між гіпсокартонними листами та місця примикання до будівельних конструкцій зашпаровують масти­ками, які використовують для наклеювання листів.

Поряд із звичайними виробляють полегшені, поризовані, високоміцні гіпсокартонні листи. Високоміцні  листи мають підвищену товщину—16...18 мм, середню густину 750...800 кг/м³, Міцність не менше ніж 8 МПа. Їх армують штапельним волокном. Обов'язковою умовою їх виробництва є використання високоякісного кар­тону.

Склад і способи приготування поширених гіпсових мастик

Таблиця 5.1. Мастики для наклеювання гіпсокартонних листів

Гіпсова:

гіпс будівельний — 100

тваринний гідролізований клей   10 %-1    концентрації—1.5...2

вода замішування — 70

Гіпсотирсова:

Гіпс буд!вельний — 80

тваринний гідролізований

клей— 1.5...2

тирса — 9,4

вода замішування — 65

Сульфітно-гіпсова:

гіпс будівельний — 87

тваринний гідролізований

клей — 0,5

паста  лігносульфонатна — 3,6

вода замішування — 42

Спосіб  приготування

У замішувач заливають певну кількість води та клею, перемішують 1 хв, потім поступово завантажують гіпс, обертаючи лопатевий вал, і перемішують усі компоненти 4...5 хв до утво-рення однорідної маси

При вологості тирси більше 10 % у замішувач заливають усю воду та клей, перемішують 1 хв при обертанні лопатевого вала, потім завантажують тирсу та гіпс, перемішують усі ком­поненти 4...5 хв до утворення однорідноі маси. При вологості тирси до 10 % її попередньо змішують з гіпсом, потім суміш завантажують у розчинозмшувач.

Попередньо готують пасту технічного лігносульфонату (ЛСТ), перемішуючи в котлі мішалкою твердий кон­центрат ЛСТ  і воду у співвідношенні 100 :40 з одночасним підігрівом до 90 °С. Заливають у змішувач усю во­ду та клей і перемішують 1 хв, за­вантажують необхідну кількість пас­ти і після її повного розчинення — окремими порціями гіпс, перемішують усі компоненти 4...5 хв до утворення однорідноі маси

   Панелі  облицювальні на основі гіпсокартонних листів «Декор» призначені для внутрішнього облицювання стін виробничих споруд, готел!в, житлових будинків (коридорів, парадних) з нормальним волого-температурним режимом.

Не рекомендується облицьовувати панелями «Декор»
ті приміщення, де перебувае велика кількість людей, а
також дитячі заклады і лікарні.

Залежно  від  виду  обклеювального  матеріалу  виготовляють   панелі типів   «Декор-1», обклеені   «Поліпленом», та «Декор-2», «Декор-3», «Декор-4», обклеені «Пінопленом». На лицьовому боці панелей не допускаються відбитості кутів та більше двох пошкоджень поздовжніх ребер (не більше ніж 3 мм завдовжки). Лицьова поверхня панелей стійка щодо мийних засобів.

Панелі   випускають   1000, 1500, 2500, 2700, 3000 мм     , завдовжки,  10,  12 ,  14 мм завтовшки. Ширина панелей «Декор-1»—1000, 1200 мм. Допустимі відхилення: довжини ±8; ширини 0; —4; товщини ±0,5 мм. Допустима різниця довжини діагоналей — не більше ніж  10 мм.

Транспортуючи панелі «Декор-1», їх укладають по­парно лицьовою поверхнею до середини, інші — лицьо­вою поверхнею догори. Листи і панелі комплектують за типами и розмірами і зберігають у критих сухих складах укладеними плиском у штабелях не більше ніж 1,5 м заввишки.

Гіпсокартонні опоряджувальні панелі ПОГ виготов­ляють із гіпсокартонних листів, які з лицьовоі поверхні обклеюють декоративною оздоблювальною плівкою ПДО, ПДСО, декоративним рулонним матеріалом на паперовій підоснові — «Девілон» або оздоблювальним матеріалом «Віністен». Опоряджувальні панелі виготов­ляють також з гіпсокартонних листів, облицьованих полівінілхлоридними листами «Полідекор». Плівки типу ПДО та на паперовій основі «Ізоплен» і «Девілон» на­клеюють полівінілацетатною дисперсією, оздоблювальний матеріал «Віністен»—клеєм АДМ-К. Листи «Полідекор» наклеюють клеями КН-2, КН-3, 88-Н та ін.

Гіпсокартонні   опоряджувальні панелі призначаються для облицювання внутрішніх поверхонь стін і перегородок приміщень житлових і громадських будівель

Декоративш та опоряджувальш панелі кріплять до стін так само, як і звичайні гіпсокартонні листи: масти­ками, цвяхами або шурупами, безпосередньо до дерев'яного каркаса або спеціальними розкладками.

Гіпсоволокнисті листи, на відміну від гіпсокартонних, армують не картоном, а рівномірно розміщеними у товщі волокнами. За волокнисту сировину править пере­важно розпушена паперова макулатура. Головна пере­вага гіпсоволокнистих листів порівняно з гіпсокартонними — більш висока міцність. Вони мають кращу гвоздимість, зберігають форму при висиханні та зволоженні у жарку і холодну погоду, мають високу звукоізолюючу здатність, належать до групи негорючих матеріалів, доб­ре оброблюються різними інструментами; вони також легко обклеюються шпалерами, кольоровими пластика­ми, фанеруються. Їх використання забезпечує мікро­климат у житлових приміщеннях. Застосовують гіпсо-волокнисті листи у тих самих випадках, що і гіпсокартонні.

Поряд з гіпсоволокнистими листами виготовляють також гіпсоволокнисті плити, які використовують як підвіконні дошки, елементи вбудованих меблів та перего­родки.

Гіпсові декоративні плити ПГД виготовляють литими, гладенькими, рифленими з різноманітними малюнками на лицьовій поверхні, без арматури та армованими, із заповнювачами та без них. Гіпсові плити випускають квадратними з розмірами, мм: 500х500х15...40, 600х 600х15...40. Лицьова поверхня плит має бути з вираженими гранями, без задирок, раковин розміром понад 2 мм, відбитих кутів і ребер. Викривлення лицьовоі по-верхні не повинно перевищувати 3 мм.

Для армування гіпсових декоративних плит викори­стовують склосітку або склотканину, оцинковане залізо, алюміній та інші матеріали.

Гіпсові плити забарвлюють у масі чи фарбують їхню поверхню. Для зменшення водовбирання лицьову поверх­ню плит після виготовлення покривають гідрофобними речовинами.

Грані плит залежно від способу кріплення можуть бу­ти прямі з виступами або пазами. Для полегшення в пли­тах з тильного боку можуть улаштовуватись ненаскрзні порожнини різної форми. Плити витримують руйнувальне навантаження, що дорівнює чотирикратній масі плити у сухому стані.

Для кріплення гіпсові лит плити мають закладні деталі з нержавіючоі сталі або монтажний бортик, який виготовляють по периметру під час формування. Кріпити плити можна безпосередньо до стіни на мастиках або навішуванням їх на попередньо закріплений дерев'яний каркас.

При пакуванні плити укладають на ребро у контейнери, картонні коробки, дерев'яні ящики з прокладками з картону чи еластичних матеріалів. При транспортуванні та зберіганні плити слід захищати від зволоження.

 Плити декоративні з фосфогіпсу виготовляють з гіпсового в'яжучого, одержаного автоклавною переробкою фосфогіпсу — відходів виробництва мінеральних доб­рив. Їх довжина та ширина — 600, товщина — 30 мм, вологість — 5%.

Гіпсовими декоративними плитами опоряджують внутрішні стіни і стелі житлових 1 культурно-побутових будівель.

Крім литих,  застосовують  пресовані мармуровидні гіпсові плити  (штучний мармур). Їх виготовляють пресуванням водогіпсової суміші під тиском 7…10 мПа з одночасним відведенням надмірноі вологи до залишкового водогіпсового відношення 0,18...0,22  і  вистоюванням під тиском до початку тужавлення гіпсового в'яжучого. Вироби через 1,5 год після формування мають границю міцності на стискання 25...28 МПа і вологість 10 %. Для них характерна лощена поверхня, яка імітує розцвітку і текстуру природного мармуру. Для одержання дзеркальної лицьової поверхні вироби додатково полірують.

За в'яжуче при виробництві мармуровидних плит мож­на використовувати фосфогіпс. Штучний мармур на 30... 40'% легший від природного, має кращі теплозахисні властивості, високу кислотостійкість. Його застосовують для внутршнього облицювання магазинів, автостанцій, їдалень, клубів, виробничих цехів, тощо.

Значку кількість гіпсових виробів використовують як звуковбирні при влаштуванні підвісних стель та обли­цювання стін.

 Акустичні гіпсові литі звуковбирні плити складаються з гіпсового перфорованого екрана, крепового паперу чи тканини, звуковбирача і фольги. Як звуковбирачі використовують теплоізоляційні плити зі скляного шпательного волокна, мінеральної вати марок 50…125, а також перлітовий пісок. Найпоширеніші гіпсові плити коробчатого перерізу: «Москва», «Мелодія».

3.Облицювальні вироби на основі мінеральних волокон.

Плити мінераловатні акустичні на синтетичному в'яжучому. Мінераловатні вироби становлять найбільш значну групу звуковбирних виробів. Їх застосовують для влаштування підвісних стель, облицювання стін з метою зменшення інтенсивності відбитого звуку у виробничих і громадських приміщеннях.

Плити мінераловатні акустичні на синтетичному в'яжучому (ПА) виготовляють з мінерального волокна, просочуючи його синтетичними зв'язуючими з наступною полімеризацією при тепловому обробленні. Потім ці заготовки піддають механічному обробленню, після чого на них наносять декоративний покривний шар. Пли­ти ПА/О виготовляють з перфорованими отворами діаметром 4,2 мм, 1,5 мм завтовшки і суцільним матовим покриттям. Плити ПА/С на 30% лицьової поверхні ма­ють набризк. Плити ПАД-8 мають суцільне матове покриття білою фарбою.

Відхилення від розмірів плит не повинно перевищувати ±1,5 мм. Вздовж периметра плити мають фаску.

Плити ПА постачають обгорнутими папером у картонних ящиках і зберігають у закритих приміщеннях з відносною вологістю повітря не більше ніж 70%.

Мінераловатні звуковбирні плити із застосуванням крахмального зв'язуючого виготовляють з гідрофобізуючими, антисептичними та іншими добавками. Лицьова поверхня плит може бути пористою, рівномірно пофарбованою, матовою, різної фактури — тріщинуватоі, борознистої, рифленої тощо. На лицьовій поверхні плит не допускаються відколи кутів і ребер, а також раковини розміром, більшим за рельеф фактури. Викривлення поверхні не повинно перевищувати 1 мм. Допустимі відхилення лінійних розмірів плит — не більше ніж ±0,5 мм. Поверхню плит фарбують полівінілацетатною емульсією.

Мінераловатні звуковбирні плити кріплять на дерев'яному або металевому каркасі. На двох паралельних боках плити мають пази для напрямних профілів карка­са. Пластмасові шпонки для кріплення плит розміром 100X20 мм 1,5 мм завтовшки постачають у комплекті з плитами. Плити можна наклеювати безпосередньо на облицьовувану поверхню швидкотверднучим бутилметакрилатним клеем БМК або клеем-мастикою КН-2.

Плити упаковують у картонні чи фанерні ящики, перекладаючи папером. Зберігають їх у закритих опалюваних приміщеннях на стелажах стопами не більше ніж 1,5 мм заввишки при відносній вологості повітря не більше ніж 70%.

Застосовуючи мінераловатні та гіпсові звуковбирні плити, виготовляють декоративні акустичні двошарові  плити. Для цього на гіпсові плити розміром 500х500 мм наклеюють чотири однакові мінераловатні плити, попередньо пофарбовані синтетичними фарбами.

Близькі за властивостями до мінераловатних плит звуковбирні облицювальні перлітомінераловатні плити на крохмальному зв'язуючому. Границя міцності плит на вигинання не менше ніж 1,1 МПа, твердість не менше ніж 1,1 МПа, гігроскопічність не більше ніж 4 %.

Неорганічні зв'язуючі для мінераловатних плит не застосовують через їхню низьку адгезійну здатьність до мінеральних волокон та нерівномірність розподілу зв'я­зуючого при змішуванні. Розроблено склад і технологію виготовлення акустичних матеріалів (типу «акмигіпс») на основі минеральної вати із застосуванням гіпсового зв'язуючого. Склад формовоі маси, %: мінеральпа вата — 40...55, гіпс будівельний — 30...40, крохмаль — 1...2, каолін — 6...8, емульсія ПВА 50 % концентрацї — 2...4, ПАР—1...2; вологість 100...125. Гіпсове в'яжуче вводять у спіненому стані, формують вироби різними методами напилення з напівсухих формових мас на рухому стрічку конвеєра. Розміри виробів, мм: 600хЗООх20 і 500х500х20, середня густина — 350...450 кг/м⁵, границя міцності на вигинання — 1,2... 1,5 МПа.

Тест

1.     Який матеріал використовують для осердя у гіпсокартонних листах?

а) вапно;

б) гіпс;

в) азбест.

2.     Які з мінераловатних акустичних плит на синтетичному в'яжучому мають суцільне матове покриття білого кольору?

а) ПА/О;

б) ПА/С;

в) ПАД-8.

3.     Чи додають при виготовленні мінераловатних звуковбирних плит із застосуванням крахмального зв'язуючого гідрофобізуючі добавки?

а) так;

б) ні.

4.     На якому звязуючому виготовляють звуковбирні облицювальні перлітомінераловатні плити?

а) гіпсовому;

б) крохмальному;

в) вапняному.

5.     Як називають пресовані мармуровидні гіпсові плити  ?

а) «штучний граніт»;

б) «штучний мармур»;

в) «штучний пісковик».

6.     Чим армують гіпсоволокнисті листи  ?

а) картоном;

б) паперовою макулатурою;

в) алюмінієвим дротом.

7.     Який з видів виробів на основі гіпсу використовують як підвіконну дошку?

а) гіпсокартонні листи;

б) гіпсоволокнисті листи;

в) плити декоративні з фосфогіпсу.

8.     Гіпсокартонні листи застосовують для зовнішнього облицювання?

а) так;

                 б) ні.