26.03.Урок 34-35
для учнів 11 групи з матеріалознавства.
Тема: Безгіпсові
портландцементи в сухих розчинових сумішах. Лабораторно-практична робота. МЛ
2-3.1 (Контрольна робота)
1. Сухі розчинові
суміші для кладки, їх переваги.
При
використанні будівельних матеріалів з високотехнологічної сировини
забезпечується тривала експлуатація об’єкта. Кладочні розчини,
що використовуються для кладки з таких елементів, як наприклад, цегла, бетонні блоки та ін., є
якраз таким будівельним матеріалом, який здатний істотно вплинути не лише на
якість самої кладки та міцність майбутньої конструкції, але і на красу
зовнішнього вигляду та теплоізоляційні характеристики майбутньої будівлі. Суміші являють собою сухі
порошки, які змішуються безпосередньо перед їх застосуванням з водою, і вже в
такому вигляді використовуються.
До складу суміші може входити кілька
складових, кожна з яких несе певну функцію: наповнювачі, добавки, в’язка речовина.
По області застосування кладочні
розчини поділяються на: загальнобудівельні –
використовуються для будівлі житлових, промислових, громадських будівель і
споруд для сільськогосподарських потреб; спеціальні – призначаються для
особливих видів кам’яних робіт, при будівництві печей, труб, теплових
агрегатів, резервуарів для зберігання рідин, таких як кислоти, луги і т. п.
Відповідність певним вимогам, а також
покладеним функціям, дозволяє їм повністю справлятися з поставленими
завданнями.
1. Вимоги та необхідні характеристики
розчинів для кладки
По-перше, це міцність. Швидкість
зростання міцності розчину безпосередньо залежить від в’яжучих властивостей та
дотримання умов, за яких здійснювалося затвердіння. Наростання міцності більш
швидкими темпами, відбувається при збільшенні температури розчину і навпаки.
Міцність розчину для кладки, крім його складу і правильності приготування,
багато в чому залежить і від того, на яку поверхню він буде наноситися.
Наприклад, при нанесенні на поверхню, що має пористу структуру, вона інтенсивно
вбирає воду з розчину, і міцність розчинної суміші буде значно більше, ніж у
тієї ж суміші, покладеної на поверхню, яка погано всмоктує вологу.
По-друге – пластичність. Розчини,
необхідні для кам’яної кладки, разом із міцністю, повинні володіти також і
пластичністю – властивістю, яка забезпечить їм укладку тонким і однорідним
шаром. Такий розчин дуже добре згладжує нерівності основи і зчіплюється з
поверхнею більш рівномірно.
Один з найважливіших критеріїв
– опірність на відрив і опірність на зрушення. Чим вищий цей
показник, тим міцність зчеплення вважається вищою.
Здатність водоутримання часто
є перепоною для осідання осаду та відділення води. Здатність ця дуже відіграє
істотну роль при укладанні розчинів на основи з пористих матеріалів, а також
при розшаровуванні в процесі переміщення розчину до місця застосування за
допомогою трубопроводів.
Матеріал не повинен чинити згубного
впливу на конструкції споруди в цілому, на їх При зведенні перегородок і стін
та декоративному облицюванні фасадів застосовуються
різноманітні елементи кладки: різні види цегли, керамічні блоки,
комірчасті блоки, бетонні блоки з пористих наповнювачів. Залежно від типу
елемента кладки вибираються і розчини. Наприклад, для зведення несучих стін і
перегородок з клінкерної та
силікатної цегли, газо- та пінобетонів, пазогребневих
плит, поризованих керамічних блоків,
пропонуються спеціальні суміші.
При зведенні цегляних стін
застосовується суміш на цементній основі. Міцність і стійкість цегляної кладки
залежить від багатьох факторів. Це і властивості цегли, якість, міцність,
адгезія розчинів з поверхнею цегли в швах. Розчин не повинен розшаровуватися і
осідати протягом усього часу використання готової робочої суміші. Крім того,
розчин повинен володіти високою морозо- і вологостійкістю не утворюючи висолів.
Якісно зроблений розчин відмінно проникає в усі нерівності і виїмки поверхні
каменя, що багаторазово збільшує міцність і площу зчіпки елементів кладки.
Для того щоб зберегти тепло в
приміщенні, не завжди є можливість для використання системи утеплення фасадів.
Саме для цього при кладці стін використовують поризовані блоки, які добре
утримують тепло, а також використовують теплоізоляційний розчин кладки.
Використання цих сумішей обумовлюється необхідністю створення такої кладки, при
якій виключалася б наявність “мостів” холоду в розчині. Теплоутримуючі суміші
сприяють економії на матеріалах для утеплення, оскільки виключають появу цих
самих холодних «містків».
Тонкошарові клейові суміші –
використовуються при укладанні блоків з газобетону, газосилікату і пінобетону.
Як видно з назви, при кладці повинен використовуватися тонкий шов (не більше 2
– 3 мм), що вимагає дотримання дуже жорстких вимог до геометричної точності
блоків, які і послужать основою для стінової конструкції. Тонкий шов значно
знижує ймовірність виникнення «містків» холоду, а це, відповідно, підвищить
теплоізоляційні властивості стіни.
Під час монтажу пазогребневих плит для
кладки використовують розчини на основі гіпсу. Вони мають високу клеючу
здатність, а також є пластичними, міцними, легкими у перемішуванні і нанесенні,
що дуже зручно у використанні. Завдяки їм (цим розчинам) дуже зручно укладати
плити і блоки на шар товщиною 2 мм, чим забезпечується висока економія
матеріалу.
Суміші кладочні кольорові – випускають в колірній палітрі,
яка узгоджується з палітрою кольорів облицювальної цегли. Суміші ці
призначаються для проведення робіт з кладки керамічною або силікатною цеглою,
для максимальної схожості відтінку шва і кольору кладки.
Відпрацьована століттями технологія
укладання стін не представляє собою великої складності. Застосовуючи якісні
будівельні матеріали, у тому числі розчини кладок, можна значно підвищити і
якість кладки стін, і довговічність самої будівлі. Пам’ятайте, що потрібний вам
розчин повинен відрізнятися відсутністю висолів, а також мати високу здатність
до створення міцного однорідного шва. Пластичність, висока морозо- і
вологостійкість, міцність зчеплення елементів – все це необхідні характеристики
розчинів для кладки. За допомогою сухих сумішей можна і побудувати будівлю, і
вирішити завдання щодо додаткової теплоізоляції без будь-яких додаткових
капіталовкладень.
довговічність, а також
зобов’язаний забезпечити довговічність кладки.
2.
Приготування
сухих розчинних сумішей на заводі і приготування з них розчинів на будівельному
майданчику. Контроль якості.
Дозований і ретельно перемішаний склад з в'яжучих і
заповнювачів називають сухою сумішшю розчину. Готують такі
суміші централізовано на розчинних заводах або вузлах. Приготовану суміш
затарюють у бункерні контейнери місткістю 0,88 м3 або в
паперові мішки масою 20 кг. До кожної партії приготовленої сухої розчинної
суміші прикріплюють паспорт-бирку, де вказані склад, обсяг і
термін зберігання суміші.
При великих обсягах мурувальних робіт сухі
суміші доставляють на об'єкт у контейнерах (рис.1).
Вони складаються з прямокутної рами 1 з відкидними опорами 4 на кутах і бункера
2, закріпленого на рамі. Вгорі бункера знаходиться приймальний люк 3 з
герметичною кришкою, внизу - роздавальник розчину. Телескопічні
вставки на кінцях відкидних опор регулюють висоту рами контейнера в межах 20
см. Для доставки контейнерів із сухою сумішшю на об'єкт використовують
автомобілі (рис. ), обладнані гідравлічними надрамниками.
Для навантаження автомобіль з опущеним
надрамником подають під контейнер, потім
гідравлічним надрамником піднімають контейнер, відкидні опори
піднімають вгору і закріплюють. Після чого гідравлічний надрамник опускається,
встановлюючи контейнер на раму автомобіля. На автомобіль завантажують по два
контейнери. При розвантаженні гідравлічним надрамником контейнер
піднімають, встановлюють відкидні опори, потім надрамник опускають і автомобіль
від'їжджає. Контейнер залишається на місці складування на опорах.
Транспортування сухих розчинних сумішей в бункерних контейнерах не вимагає на
споруджуваному об'єкті складських приміщень, забезпечує збереження
приготовленої суміші при незначних витратах праці на вантаження і вивантаження.
При невеликих обсягах мурувальних робіт суху розчинну суміш на об'єкт доставляють у
паперових мішках. Суміш придатна до вживання, якщо мішки, в яких вона
зберігається, не розірвані, чи не намочені, мають паспорт-бирку і немає ознак
грудкування суміші.
Сухі розчинні суміші зачиняють безпосередньо на робочому
місці муляра. Для приготування розчинів використовують змішувачі
невеликої місткості (80 - 110 л), наприклад розчинозмішувач СО-23Б з відкидними
лопатями. Суху суміш при замішуванні спочатку засипають у змішувач, потім
додають воду, включають електродвигун і перемішують суміш до однорідності
складу.
Застосування сухих сумішей дозволяє готувати необхідну
кількість розчину необхідної якості.
При застосуванні сухих сумішей використовуються переваги
централізації: укрупнені централізовані склади цементу і заповнювачів,
зосереджене розташування основного обладнання та механізмів (помольних
установок, змішувачів і ін). дотримання технології приготування сумішей, що
забезпечує отримання суміші оптимального і однорідного складу при широкому
асортименті. Крім того, виключається перевезення великої кількості води, що входить
до складу розчину; з'являється можливість створювати запаси сухих сумішей, що
виключає простої в роботі із-за затримки у доставці товарного розчину на
об'єкти; не потребує додаткової переробки розчинів будівельних умовах.
Значно скорочуються витрати розчину при
навантаженні, транспортуванням і вивантаженням, що мають місце в разі
застосування товарних розчинів, виключаються всі незручності, пов'язані з
приготуванням, транспортуванням і прийомом товарних (мокрих) розчинів в зимовий
час. Є можливість більш точно виготовляти необхідну кількість розчину. Якість
розчину, приготованого з сухих сумішей, вище, так як при цьому дотримується
чітке дозування.
Приймає
сухі суміші на обєкті згідно бирок та
супроводжуючих документів майстер або виконроб.
Для контролю якості із уже затвореного із
сухої суміші розчину роблять зразки (як
правило 150х70х70мм і не менше трьох) і
зберігають до закінчення будівництва. В разі
виникнення претезій до якості до розчинів
ці зразки випробовують і зясовують причини неякісного
виконання робіт.
Модуль МЛ 2-3.1 Теми: Будівельні
розчини. Класифікація бетонів, розчинових сумішей.
Тест
І варіант
(в кожному запитанні одна правильна
відповідь)
1. Які розчини називають простими?
а) з одним в’яжучим;
б) з двома в’яжучими;
в) без в’яжучого.
2.
Яку
негативну властивість мають жирні розчини:
а) розтріскуються;
б) осипаються;
в) мають гладку поверхню?
3.
Яким
приладом визначають жорсткість бетонної суміші:
а) стандартним конусом;
б) технічним віскозиметром;
в) приладом Віка?
4.
Яку
перевагу мають пісні розчини:
а) невелику кількість в’яжучого;
б) високу вартість розчинів;
в) високу пластичність?
5.
Бетонна
суміш при рухливості 1-3 см є:
а) рухливою;
б) малорухливою;
в) литою?
6.
Чим
відрізняються легкі бетони від звичайних важких бетонів:
а) особливостями заповнювача;
б) особливостями в’яжучого;
в) особливостями добавок?
7.
Що
характеризує міцність розчину:
а) межа міцності на вигин;
б) межа міцності на розтяг;
в) марка розчину?
8.
До чого
може призвести швидке випаровування води
за тужавлення розчину:
а) зниження міцності;
б) осідання розчину;
в) появи тріщин?
9.
Які
бувають марки розчину за морозостійкістю:
а) 10;15;25;35;
б) 20;40;120;
в) 45;55;155?
10.
Що дає
використання сухих будівельних сумішей у будівництві:
а) підвищення продуктивності праці;
б) виконання вимог техніки безпеки на об’єкті;
в) зниження заробітної плати робітника?
11.Які з перерахованих домішок є органічними:
а) вапно;
б) зола, глина;
в) милонафт, омилений дерев’яний пек?
12.
Які
розчини отримують на пористому піску з пемзи, керамзиту, туфу:
а) важкі;
б) легкі;
в) спеціальні?
МЛ-2-3.1. Теми: Будівельні
розчини. Класифікація бетонів, розчинових сумішей.
ТЕСТ
Варіант
2.
(в кожному запитанні одна правильна відповідь)
1.
Які
розчини називають складними:
а) з одним в’яжучим;
б) з двома в’яжучими;
в) без в’яжучого?
2.
Які
негативну властивість мають пісні розчини:
а) розтріскуються;
б) осипаються;
в) мають гладку поверхню?
3.
Який
розчин залежно від властивостей в’яжучого матеріалу належить до гідравлічних:
а) цементний;
б) гіпсовий;
в) вапняний?
4.
Які
бувають марки розчину за міцністю:
а) 400;500;600;
б) 4;10;100;150;
в) 420;450;550?
5.
З якою
метою вводять органічні та неорганічні добавки в будівельний розчин:
а) для міцності;
б) для рухливості;
в) для водоутримувальної здатності?
6.
Які
бувають класи бетону за міцністю:
а) В7,5; В15; В30;
б) В2,5; В1,5; В1,2;
в) В65; В75; В80?
7.
Яку
воду застосовують для приготування розчинів:
а) річкову;
б) водопровідну;
в) морську?
8.
Як
практично визначити рухливість розчину?
а) зануренням в розчин штукатурної лопатки;
б) заглибленням стандартного конуса;
в) ретельним розрівнюванням до появи води.
9.
Як
попередити розшарування розчинових сумішей?
а) дотримування правильного гранулометричного складу заповнювача;
б) правильним співвідношенням заповнювача і в’яжучого;
в) дотримуванням водов’яжучого відношення.
10.
За
основним призначенням бетони бувають:
а) конструкційні, спеціальні;
б) щільні, ніздрюваті;
в) легкі, важкі?
11.
На
якому приладі визначають термін тужавлення цементного тіста:
а) прилад Віка;
б) набір сит;
в) прилад Суттарда?
12.
Як
правильно приготувати штукатурний розчин з сухих сумішей?
а) суху суміш засипаємо у воду;
б) воду вливаємо в суху суміш;
в) немає значення.
Немає коментарів:
Дописати коментар